Дике поле Осколу

REWILDING

Яцківка на Донеччині зустрічає своїх гостей типовим знаком з назвою населеного пункту. Але навіть він нагадує про наслідки війни. У колись туристичному селищі панує тиша, а навколо ви бачите тільки руїни. У квітні 2022 року російські війська підірвали дамбу Оскільського водосховища. Це призвело до екологічної катастрофи.

За рік після цього Геннадій Сушко створив серію світлин Rewilding. Дике поле Осколу. Тут зафіксовані наслідки воєнних злочинів Росії, яка принесла на цю землю страждання і руйнування, для людей та природи.

Дике поле – так називали цю територію сходу України, яка нікому не служила домівкою надовго. Там, де немає людини, панує природа. Rewilding – повернення екосистем до дикого, природного стану, до втручання людини – те, що відбувається тут через війну.

Там, де було дно водосховища, ще раніше був ліс. Про це свідчать численні пні, які своїми коренями міцно тримаються у землі. Навколо з неймовірною швидкістю росте очерет та молоді пагони тополь. Скелети мертвих риб і мушлі стануть добривом нової землі Дикого поля.

Геннадій Сушко

фотограф-документаліст, знімає з 2013 року, працює з чорно-білою плівкою. Виставлявся в Україні та на міжнародних виставках у Фінляндії та Литві.

Поєднує документальну фотографію з художньою. Найчастіше використовує фокусну відстань 40 мм, бо вона ідеально відтворює те, як автор бачить границі кадру. Каже, що під час поїздок на Донеччину в нього виникає відчуття дому. Родом із Запоріжжя.

Виставку Rewilding. Дике поле Осколу
вперше презентували в Києві в просторі
Repair Together Hub. Квітень 2024 року.

Яцківка — селище на межі Донецької та Харківськоїобластей. Знаходиться на березі Оскільского водосховища і до повномасштабного вторгнення було популярним туристичним місцем.

Селище знаходилось під окупацією декілька місяців влітку 2022 року. Тут залишилося трохи більше 100 жителів. У вересні 2022 року ЗСУ звільнили від росіян.

Міжміське сполучення в селі ускладнене. Деякі продукти та необхідні товари мешканцям, які залишились, привозить пошта.

Здебільшого селище існувало за рахунок туристів. Люди здавали житло, працювали різні крамнички та кафе, санаторії та бази.

Сергій, місцевий. Під час одного з авіаударів ховався з дружиною в підвалі. Жартував, що помруть з коханою в один день. Снаряд влучив на його подвірʼя. Будинок, гараж та автомобіль повністю згоріли.

Під час окупації місцеві змушені були зазначати, яка кількість людей живе в будинку. росіяни проводили зачистки. Шукали українських військових, цінні речі та алкоголь.

Залишки печі, що стояла в будинку Сергія. Колись ця піч зігрівала родину, збирала її навколо. Зараз це єдине нагадування про те що тут колись був дім.

російські війська підірвали дамбу Оскільського водосховища на початку повномасштабного вторгнення. Це тимчасово підняло рівень води в річці Сіверський Донець

Збитки, яких зазнала Україна внаслідок теракта російської армії, сягають приблизно 2 мільярдів гривень

До берегів старого русла річки Оскіл приїздять рибалки з навколишніх міст та селищ. Незважаючи на те, що багато риби загинуло внаслідок підриву дамби, природа відновлюється і риба адаптується до нової екосистеми.

Водосховище було створено радянською владою у 1957-1959 роках. Для цього знищили частину лісів. Тут зберігали 500 млн кубометрів води. Так виглядає природне русло річки Оскіл, яке повернулось після того, як дамбу підірвали і вода пішла.

Місцеві ловлять рибу на хліб, який замочують у воді з річки. Риболовля допомагає їм емоційно відновитися під час війни.

Водосховище наповнювало канал Сіверський Донець - Донбас. Він був головною водною артерією для міст Донеччини. Зараз водозабори заіржавіли.

Коріння дерев, які росли тут до 1957 року. Дно водосховища всіяне артефактами, які колись були безнадійно загублені людьми на глибині.

Падіння рівня води змінило життя людей навколо, як 70 років тому змінило і новостворено водосховище. Дехто, ще маючи сили або не маючи вибору, залишається і намагається пристосуватись до нової реальності. Більшість шукає новий дім.

Посеред домінуючої над людиною природи лишаються нагадування, памʼятники індустріалізації. Там, де немає людини, панують інші сили. Сили природи.

Люди залишають цей регіон через війну. Те, що створювалось роками, лишилось тільки в спогадах. Дике поле — так колись називали ці степи на сході та півдні України. Це ж — нове дике поле.

Життя прямує до нового історичного циклу. Все те що колись вважалось цінним, — покинуте, все те що сприймалось як даність — стало омріяним.

Людмила, переселенка з Горлівки, але вже місцева. Пережила бойові дії та окупацію Яцківки. Під час танкового бою снаряд влучив у її будинок і зруйнував цілу кімнату. Вона разом з мамою ледь вціліла. Криниці, які для багатьох є єдиним джерелом питної води, міліють і сохнуть.

Валентина, місцева. Ще змолоду разом з чоловіком будувала будинок "з нуля". Окупацію намагалась пережити вдома. 24 квітня російський снаряд влучив в її будинок, чоловік Валентини загинув, а будинок згорів. До звільнення рідного села Валентина не дочекалась 2 дні, евакуювалась до Запоріжжя. Зараз повернулася на згарище власного дому.

Ключі від будинку Валентини. Назавжди прикіпіли до вхідних дверей.

Зруйновані будинки, обплетені кущами та диким хмелем — тимчасовий монумент війни. Більшість будинків в селищі виглядають саме так.